Хронічний пієлонефрит. Чому так важливо пройти лікування в санаторії «Боржава»?

Кожен п’ятий запальний процес в організмі пов’язаний з органами сечостатевої системи. На це вказує статистика Всесвітньої організації охорони здоров’я. До того ж 65-70% відводиться пієлонефриту – у гострій або ж хронічній формі. Оскільки гострий процес може затягнутися та перетекти в хронічний, важливо вчасно помітити, а ще краще запобігти розвитку захворювання.

До факторів ризику виникнення пієлонефриту відносяться:

• похилий вік;
• пригнічений імунітет (в результаті інфікування ВІЛ або ж при цукровому діабеті);
• катетеризація сечового міхура;
• ендоскопічне дослідження сечового міхура;
• оперативні втручання на сечовивідних шляхах;
• прийом певних лікарських засобів.

Пієлонефрит – це запальний процес, що пошкоджує усі відділі нирки. Діагноз знайомий багатьом від немовлят до вагітних жінок. Зазвичай збудником виступають клебсієли, кишкова паличка, протей, стафілокок та інші мікроорганізми. Проте, щоб спровокувати агресію цих бактерій потрібен основний фактор для розмноження і харчування – застій сечі. Викликати порушення відтоку від нирки можуть:

• пухлини або кісти, що перекривають просвіт сечоводів;
• збільшення лімфатичних вузлів;
• загин сечоводу;
• травматичні пошкодження;
• вагітність;
• опущення нирки.

Частими причинами розвитку пієлонефриту являється:

• вірусні збудники;
• аутоімунні процеси в організмі;
• проблеми з обміном речовин;
• порушення функціонування нирок в результаті вроджених вад.

Дуже часто пієлонефрит розвивається в молодому віці, що з часом приводить до інвалідизиції. До того ж забезпечення необхідними медикаментами та гемодіалізом є досить дороговартісною процедурою для держави.

Жінки хворіють в 2,5-3 рази частіше. Ріст захворюваності серед чоловіків збільшується з віком у зв’язку з аденомою простати.

Симптоми пієлонефриту

Зазвичай гострий пієлонефрит проявляється сукупністю ознак загальної інтоксикації організму та симптомами зі сторони органів сечовидільної системи.

1. Лихоманка – характерним є виражений озноб та різке підвищення температури тіла вище 39⁰С.
2. Біль в нижній частині спини – больові відчуття з чіткою локалізацією в місті кріплення ребер до хребта, що можуть віддавати у нижні кінцівки, оперізувати та бути різної інтенсивності.
3. Загальна слабкість, нудота, блювання – є проявами вираженої бактеріальної активності.
4. Досить часто відчувається біль при сечовипусканні та зміна кольору сечі, що також може бути симптомом супутніх захворювань сечостатевої системи.

В еру розвитку антибактеріальних препаратів симптоми гострого пієлонефриту невиражені, але тривалий запальний процес приводить до хронізації.

Важливо! Перші прояви захворювання починають турбувати тоді, коли функція нирок уже втрачена на 70%

Як правило хронічний пієлонефрит має в’ялий перебіг, хворі рідко пред’являють скарги й часто плутають хворобу зі звичайним болем в спині до якого з часом звикають. Захворювання чергується періодами загострення та ремісії.

Характерними проявами загострення хронічного пієлонефриту є:

• слабкість та швидка втомлюваність;
• підвищення температури тіла в межах 37⁰-38⁰С;
• періодичні озноби;
• погіршення апетиту;
• ниючий біль у попереку;
• набряк повік та обличчя вранці;
• підвищення артеріального тиску;
• збільшення об’ємі сечі, часті позиви до сечопуску вночі;
• з часом – розвиток хронічної ниркової недостатності.

Лікування пієлонефриту

Для збереження здоров’я нирок та ефективного знешкодження запального процесу в тканині органу необхідно:

1. Дотримуватись правильного харчування – продукти з тривалим терміном придатності, з високим вмістом легкозасвоюваних вуглеводів, жирна та гостра їжа навантажують нирки, адже для розщеплення їхніх складників і виведення із організму органи починають посилено працювати.
2. Підбір адекватного антибактеріального препарату – антибіотики є головною складовою в лікуванні пієлонефриту. При їх виборі враховується не лише чутливість до бактеріального збудника, але і мінімальний вплив на нирки.
3. Протизапальні ліки – для зменшення симптомів інтоксикації організму та нормалізації температури тіла.
4. Дезінтоксикаційна терапія – дозволяє вивести з організму токсини, які не вдалося ниркам.
5. Засоби для покращення кровообігу в нирках.
6. Сечогінні – для стимуляції функції нирок.
7. Фітотерапія – додатково діє на вогнища інфекції та покращують функцію нирок.

Невід’ємною складовою в профілактиці загострень хронічного пієлонефриту є санаторно-курортне лікування з оптимальним водним режимом. Саме здравниця «Боржава», що на Закарпатті, володіє джерелами з гідрокарбонатно натрієвими мінеральними водами, які відновлюють оптимальний рівень кислотності сечі та володіють антисептичними властивостями.

21-денний курс відновної терапії забезпечує стійку ремісію у пацієнтів із хронічним запальним процесом у нирках. Супутні фізіотерапевтичні та бальнеологічні процедури покращували кровообіг у нирковій паренхімі, регулювали процеси фільтрації та реабсорбції. Дієтичне харчування, прогулянки на свіжому повітрі, комплекс вправ із лікувальної фізкультури мають загальнозміцнюючу дію на організм в цілому.

Провідні спеціалісти санаторію «Боржава» допоможуть вам відновити своє здоров’я та не допустити серйозних інвалідизуючих ускладнень хронічного пієлонефриту.