Лікування аутоімунного тиреоїдиту в санаторії «Боржава»

Аутоімунний тиреоїдит – запальне захворювання щитовидної залози. Патологія характеризується пошкодженням залозистої тканини, фолікулів та клітин органу. За статистикою аутоімунний тиреоїдит зустрічається у 3 із 100 та частіше діагностується у жінок. Захворювання має хронічний характер із періодами загострення та ремісії. Без відповідного лікування приводить до серйозних ускладнень.

Розвиток аутоімунного хронічного тиреоїдиту пов’язують із мутаціями в генетичному апараті та надмірною активністю імунної системи. Саме тому, після народження дитини у жінок збільшуються випадки післяродового тиреоїдиту.

Додатково виділяють ще декілька типів тиреоїдиту щитовидної залози:

  • «мовчазний» – протікає без больового синдрому, симптоми ідентичні післяродовому, проте причин виникнення як у чоловік, так і у жінок встановити не вдалося;
  • Індукований – тобто викликаний зовнішніми факторами, такими як прийом препаратів інтерферону, вірусом гепатиту С і захворюваннями крові.

Причини аутоімунного тиреоїдиту

Серед поширених причин розвитку аутоімунного процесу в щитовидній залозі виділяють:

  • високий вміст йоду, хлору і фтору в навколишньому середовищі;
  • тривала дія прямого сонячного випромінювання на організм;
  • перебіг гострих вірусних захворювань із ускладненнями;
  • хронічні вогнища інфекції у вусі, носі, каріозних зубах чи мигдалинах;
  • нестабільний психоемоційний фон.

Симптоми аутоімунного тиреоїдиту

Період загострення хронічного тиреоїдиту протікає безсимптомно. Хворий не помічає змін у організмі та не звертається за медичною допомогою. Тривала відсутність якісного лікування може привести до гострого гнійного тиреоїдиту.

Спеціалісти акцентують увагу на ряд симптомів при патології:

  • відчуття кому в горлі, тяжкість при ковтанні;
  • відчуття розпирання в шиї;
  • значне збільшення в розмірах щитовидної залози;
  • підвищена температура тіла;
  • слабкість, швидка втомлюваність;
  • больовий синдром в суглобах.

Діагностика хронічного аутоімунного тиреоїдиту

Тривалий безсимптомний перебіг захворювання пояснює пізню діагностику. Запідозрити аутоімунний тиреоїдит можна на основі скарг і дифузних змін у тканині самої залози. Підтвердити хворобу можна після проведення ультразвукового дослідження або томографії щитовидної залози, визначення рівня антитіл до тиреопероксидаза в крові. Інструментальні та лабораторні методи допомагають спеціалістам підібрати основні напрямки в лікуванні.

Принципи лікування хронічного аутоімунного тиреоїдиту

Не існує одностайної думки щодо терапії аутоімунного процесу в щитовидній залозі. Ні практикуючі лікарі, ані науковці не мають препаратів, які б коригували функцію залози при АІТ. Проте виділено ряд принципів, яких дотримуються при терапії загострення хронічного тиреоїдиту:

  • в разі змін у роботі серцево-судинної системи, прискореного серцебиття, для корекції використовують бета-адреноблокатори;
  • при зниженні гормональної функції залози застосовуються замісні препарати левотироксину;
  • прийом гормональних стероїдних ліків показано виключно при загостренні хронічного аутоімунного тиреоїдиту.

Санаторно-курортне лікування

Для профілактики загострень показано відновна терапія у спеціалізованих санаторіях. У відомій в Україні та за її межами здравниці «Боржава» практикують питну та бальнеологічну терапію патології щитовидної залози. Додаткові грязьові процедури, фізіотерапевтичні методи, свіже повітря та активний відпочинок допомагають зменшити активність аутоімунного пошкодження тканини залози. Для санаторного лікування в Боржаві використовують води із власних мінеральних і термальних джерел, які мають відповідні сертифікати якості.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *